Анотація
Пріоритетним напрямком досліджень у фітовірусології є вивчення розповсюдженості вірусів рослин, в тому числі серед антарктичних рослин. Саме тому метою даної роботи є вивчення вірусів рослин і проведення скринінгу вірусних антигенів у рослинах Deschampcia аntarctica та Colobanthus quitensis. Зразки відбиралися з великої кількості островів, серед яких о-ви Ялур, Петерман, Барселот, Галіндез, Бархан, Уругвай, а також з островів Липман, Вінтер, Дарбокс, з мису Расмуссен, мису Туксен. Дослідні зразки були перевірені на наявність вірусів у рослин, серед яких можна виділити вузьке коло рослин господарів вірусів: мозаїки бромусу (ВМБ, BMV), штрихуватої мозаїки пшениці (ВШМЯ, BaSMV) – та широке коло рослин-господарів-вірусів: огіркової мозаїки (ВОМ, CMV), плямистого в'янення томатів (ВПЗТ, TSWV), мозаїки люцерни (ВМЛ, AMV), смугастої мозаїки пшениці (ВСМП, WSMV), жовтої карликовості ячменю (ВЖКЯ, BYDV), мозаїки цукіні (ВМЦ, ZYMV), аспермії томатів (ВАТ, AMV), мозаїки резухи (ВМР, ArMV), мозаїки пепіно (ВМП,PepMV), зеленої крапчастої мозаїки огірка (ВЗКМО, CGMMV), тютюнової мозаїки (ВТМ, TMV), а також Х-вірус картоплі (ХВК, PVX) та Y-вірус картоплі (УВК, PVY). За допомогою імуноферментного аналізу встановлено наявність антигенів вірусів, що належать до різних таксономічних груп, а саме ВМЛ (Alfamovirus) та ВОМ (Bromoviridae, Cucumovirus), ВЗКМО (Tobamovirus) та ВПЗТ (Bunyaviridae, Tospovirus). Тому, відштовхуючись від отриманих даних, можемо припустити, що Антарктида є великим резервуаром для збереження різноманітніх організмів, у тому числі фітовірусів.
Посилання
- Treonis, A.M., & Wall. D.H. (2001). Invertebrate diversity in Taylor Valley soils and sediments. Antarctic Journal of the United States.
- Pearce, D.A., & Wilson, W.H. (2003). Viruses in Antarctic ecosystems. Antarctic Science, 15(3), 319-331.
- Sneddon, B.V. (1999). The taxonomy and breeding system of Colobanthus squarrosus (Caryophyllaceae). New Zealand Journal of Botany.
- Holderegger, R., & Stehlik, I. (2003). Populations of Antarctic Hairgrass (Deschampsia antarctica) Show Low Genetic Diversity. Arctic, Antarctic, and Alpine Research, 35(2).
- Alberdi, M., Bravo, L.A., Gutiйrrez, A., Gidekel, M., & Corcuer, L.J. (2002). Ecophysiology of Antarctic vascular plants. Physiologia plantarum, 115, 479–486.
- Skotsnicki, M.L., Selkirk, P.M., Kitajima, E. et al. (2003). The first subantarctic plant virus report: stilbocarpa mosaic bacilliform badnavirus from Macquarie island. Polar Biology, 1–7.
- Moss, S.R., Ayres, C.M., & Nuttall, P.A. (1988). The Great Island subgroup of tick-borne orbiviruses represents a single gene pool. Journal of General Virology, 69, 2721–2727.
- Rogers, S.O., Theraisnathan, V., Ma, Y., Zhao, L.J., Zhang, G., Shin, S.-G., Castello, J.D., & Starmer, W.T. (2004). Comparisons of Protocols for Decontamination of Environmental Ice Samples for Biological and Molecular Examinations. Applied and Environmental Microbiology, 70(4), 2540–2544.
- Short, S.M., & Suttle, C.A. (2002). Sequence Analysis of Marine Virus Communities Reveals that Groups of Related Algal Viruses аre Widely Distributed in Nature. Applied and Environmental Microbiology, 68(3), 1290–1296.
- Warshauer, D.M., Dick, E.C., Mandel, A.D., Flynn, T.C., & Jerde, R.S. (1989). Rhinovirus infections in an isolated antarctic station. Transmission of the viruses and susceptibility of the population. American Journal of Epidemiology, 129, 319–340.
- Lakin, G.F. (1980). Biometriia [Biometry]. Moscow, Vysshaia shkola.
- ELISA: Theory and practice. (1995). Crowler, J. P. 115 – 120.