Український антарктичний журнал

№ 2 (2004): Український антарктичний журнал
Articles

Біжучі планетарні хвилі в озоновому шарі над Антарктичним півостровом

PDF (English)
  • А. В. Грицай,
  • З. І. Грицай,
  • О. М. Євтушевський,
  • Г. П. Міліневський,
  • М. А. Леонов
А. В. Грицай
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ
З. І. Грицай
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ
О. М. Євтушевський
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ
Г. П. Міліневський
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ; Національний антарктичний науковий центр, Київ
М. А. Леонов
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ; Національний антарктичний науковий центр, Київ
DOI: https://doi.org/10.33275/1727-7485.2.2004.604
Опубліковано December 15, 2004
Як цитувати
Грицай, А. В., Грицай, З. І., Євтушевський, О. М., Міліневський, Г. П., & Леонов, М. А. (2004). Біжучі планетарні хвилі в озоновому шарі над Антарктичним півостровом. Український антарктичний журнал, (2), 105-110. https://doi.org/10.33275/1727-7485.2.2004.604

Анотація

Наводяться попередні результати аналізу еволюції біжучих планетарних хвиль над регіоном Антарктичного півострова. Використано дані вимірювань загального вмісту озону в атмосфері на станції Академік Вернадський та супутникових вимірювань TOMS. Розглянуто основні характеристики біжучих хвиль, зокрема, спектральний розподіл, періоди, амплітуда і швидкість. На широті станції 65.25°S амплітуда біжучих хвиль з хвильовим числом 2 буває близькою або перевищує амплітуду стаціонарної хвилі 1 лише в окремих випадках. Амплітуди хвильових чисел 1, 2, 3, 4 та 5 в середньому за період 1979-2003 рр. співідносяться як 1, 0.56, 0.29, 0.19 та 0.15. Переважають періоди хвиль 6-8 та 10-12 днів. Швидкості одержано в межах 8-10 м/с.

PDF (English)

Посилання

  1. Dynamic Activity and Ozone Variability Indices from EP/TOMS. Dynamic Activity Index. (2004). http://wdc.dlr.de/data_products/index.html
  2. Earth Probe TOMS ozone data and images. (2004). http://toms.gsfc.nasa.gov/ftpdata.html
  3. Harvey, V.L., Pierce, R.B., Fairlie, T.D., & Hitchmann, M.H. (2002). A climatology of stratospheric polar vortices and anticyclones. J. Geophys. Res., 107(D20), 4442. doi: 10.1029/2001JD001471
  4. Lawrence, A.R., & Jarvis, M.J. (2001). Initial comparisons of planetary waves in the stratosphere, mesosphere and ionosphere over Antarctica. Geophys. Res. Let., 28(2), 203-206.
  5. Nathan, T.R., Cordero, E.C., Li, L. (1994). Ozone heating and the destabilization of traveling waves during summer. Geophys. Res. Lett., 21(14), 1531-1534.
  6. Randel, W.J. (1993). Global normal-mode Rossby waves observed in stratospheric ozone data. J. Atm. Sci., 50(3), 406-420.
  7. Roldugin, V.C., Nikulin, G.N., & Henriksen, K. (2000). Wave-like ozone movements. Phys. Chem. Earth, 25(5-6), 511-514.
  8. Weber, M., Dhomse, S., Wittrock, F. et al. (2003). Dynamical control of NH and SH winter/spring total ozone from GOME observations in 1995-2002. Geophys. Res. Lett., 30(11). doi:10.1029/2002GL016799.
  9. WMO (World Meteorological Organization). (2003). Scientific assessment of ozone depletion: 2002. Report 47. Geneva.