Український антарктичний журнал

Том 20 № 1(24) (2022): Український антарктичний журнал
Articles

Таксоцен пелагічних копепод у прибережних водах Аргентинських островів, західне узбережжя Антарктичного півострова, у 2021—2022 роках

PDF (English)
  • В. Ткаченко
В. Ткаченко
Приазовський Національний природний парк, м. Мелітополь, 72309, Україна; Державна установа Національний антарктичний науковий центр МОН України, м. Київ, 01601, Україна
DOI: https://doi.org/10.33275/1727-7485.1.2022.692
Опубліковано August 4, 2022
Ключові слова
  • біорізноманіття,
  • всеїдні види,
  • копеподи,
  • льодовий покрив,
  • мезозоопланктон
Як цитувати
Ткаченко, В. (2022). Таксоцен пелагічних копепод у прибережних водах Аргентинських островів, західне узбережжя Антарктичного півострова, у 2021—2022 роках. Український антарктичний журнал, 20(1(24), 96-103. https://doi.org/10.33275/1727-7485.1.2022.692

Авторське право (c) 2022 Український антарктичний журнал

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.

Анотація

Пелагічні екосистеми відгукуються на кліматичні зміни та поступово трансформуються під їхньою дією. Серед важливих індикаторів стану водних екосистем є мезозоопланктон та копеподи. Регулярний моніторинг зоопланктону у водах Антарктики проводиться багато років з метою вивчення біорізноманіття, трофічних ланцюгів та екологічних циклів. У 2021—2022 роках на Українській антарктичній станції «Академік Вернадський» до морських біологічних досліджень додали пілотне дослідження угруповань мезозоопланктону. Були отримані первинні відомості про таксономічний склад та функціональні характеристики таксоцену копепод у прибережних водах Аргентинських островів. На отриманий видовий склад копепод і мезозоопланктону в цілому суттєво впливали умови та доступні знаряддя відбору. Проби відбиралися з моторних човнів трьома видами планктонних сіток залежно від погодних та льодових умов. У пробах, відібраних у період з червня по лютий, домінували фонові регулярні види, а також види, які мають адаптації для харчування у холодних верхніх шарах узимку. Проби, відібрані з березня до кінця травня за допомогою тралень, найкраще показують сезонну динаміку тимчасових і постійних компонентів угруповань мезозоопланктону. За результатами обробки отриманих проб було визначено до виду 12 копепод з 8 родин. В основі таксоцену копепод домінують всеїдні види (7 видів), другі за чисельністю — детритофаги (3 види). Фітофаги і хижаки також були присутні в угрупованні, представлені типовими для регіону видами. Такий розподіл копепод за типом харчування швидше за все свідчить про те, що ми працювали в поверхневому шарі, який не є постійно сприятливим для харчування, і тому відсоток всеїдних опортуністів у ньому відповідно збільшений. За результатами обробки матеріалу виникли питання, що вимагають молекулярно-біологічного аналізу, а саме видова приналежність копепод з родів Oncaea Philippi, 1843 і Triconia Böttger-Schnack, 1999. Старші копеподити і дорослі особини в пробах траплялися рідко, стан особин, за якими складався морфологічний діагноз, не був ідеальним. Порівнюючи отримані результати з результатами нещодавніх локальних досліджень у західній частині Антарктичного півострова, ми бачимо високу схожість (близько 80%) у видовому складі копепод, за винятком глибоководних видів, вилучення яких нам недоступне через технічні обмеження.

PDF (English)

Посилання

  1. Atkinson, A. (1998). Life cycle strategies of epipelagic copepods in the Southern Ocean. Journal of Marine Systems, 15(1—4), 289—311. https://doi.org/10.1016/S0924-7963(97)00081-X
  2. Bocher, P., Cherel, Y., Alonzo, F., Razouls, S., Labat, J. P., Mayzaud, P., & Jouventin, P. (2002). Importance of the large copepod Paraeuchaeta antarctica (Giesbrecht, 1902) in coastal waters and the diet of seabirds at Kerguelen, Southern Ocean. Journal of Plankton Research, 24(12), 1317—1333. https://doi.org/10.1093/plankt/24.12.1317
  3. Chiba, S., Ishimaru, T., Hosie, G. W., & Fukuchi, M. (2002). Spatio-temporal variability in life cycle strategy of four pelagic Antarctic copepods: Rhincalanus gigas, Calanoides acutus, Calanus propinquus and Metridia gerlachei. Polar Bioscience, 15, 27—44.
  4. Dias, C. O., De Araujo, A. V., & Bonecker, S. L. C. (2019). Distribution, diversity, and habitat partitioning of Scolecitrichidae species (Copepoda: Calanoida) down to 1,200 m in the Southwestern Atlantic Ocean. Anais da Academia Brasileira de Ciencias, 91(01), e20170973. https://doi.org/10.1590/0001-3765201920170973
  5. Dubischar, C. D., Lopes, R. M., & Bathmann, U. V. (2002). High summer abundances of small pelagic copepods at the Antarctic Polar Front — implications for ecosystem dynamics. Deep-Sea Research II, 49, 3871—3887.
  6. Gleiber, M. R., Steinberg, D. K., & Schofield, O. M. E. (2015). Copepod summer grazing and fecal pellet production along the Western Antarctic Peninsula. Journal of Plankton Research, 38(3), 732—750. https://doi.org/10.1093/plankt/fbv070
  7. Hagen, W., Kattner, G., & Graeve, M. (1993). Calanoides acutus and Calanus propinquus, Antarctic copepods with different lipid storage modes via wax esters or triacylglycerols. Marine Ecology Progress Series, 97, 135—142. https://doi.org/10.3354/meps097135
  8. Hardy, A. C. (1936). Observations on the uneven distribution of oceanic plankton. Discovery Reports, 11, 511—538.
  9. Head, R. N., Harris, R. P., Bonnet, D., & Irigoien, X. (1999). A comparative study of size-fractionated mesozooplankton biomass and grazing in the North East Atlantic. Journal of Plankton Research, 21(12), 2285—2308. https://doi.org/10.1093/plankt/21.12.2285
  10. HELCOM. (2021). Guidelines for monitoring of mesozooplankton. https://helcom.fi/wp-content/uploads/2019/08/Guidelines-for-monitoring-of-mesozooplankton.pdf
  11. Huntley, M. E., & Escritor, F. (1992). Ecology of Metridia gerlachei Giesbrecht in the western Bransfield Strait, Antarctica. Deep Sea Research Part A. Oceanographic Research Papers, 39(6), 1027—1055. https://doi.org/10.1016/0198-0149(92)90038-U
  12. Marin, V. H., & Schnack-Schiel, S. B. (1993). The occurrence of Rhincalanus gigas, Calanoides acutus, and Calanus propinquus (Copepoda: Calanoida) in late May in the area of the Antarctic Peninsula. Polar Biology, 13(1), 35—40. https://doi.org/10.1007/BF00236581
  13. Marrari, M., Daly, K. L., Timonin, A., & Semenova, T. (2011a). The zooplankton of Marguerite Bay, western Antarctic Peninsula — Part I: Abundance, distribution, and population response to variability in environmental conditions. DeepSea Research II: Topical Studies in Oceanography, 58(13—16), 1599—1613. https://doi.org/10.1016/j.dsr2.2010.12.007
  14. Marrari, M., Daly, K. L., Timonin, A., & Semenova, T. (2011b). The zooplankton of Marguerite Bay, western Antarctic Peninsula — Part II: Vertical distributions and habitat partitioning. Deep-Sea Research II: Topical Studies in Oceanography, 58(13—16), 1614—1629. https://doi.org/10.1016/j.dsr2.2010.12.006
  15. Mazzocchi, M. G., Zagami, G., Ianora, A., Guglielmo, L., Crescenti, N., & Hure, J. (1995). Atlas of Marine Zooplankton Straits of Magellan. https://doi.org/10.1007/978-3-642-79139-0
  16. McLeod, D. J., Hosie, G. W., Kitchener, J. A., Takahashi, K. T., & Hunt, B. P. V. (2010). Zooplankton Atlas of the Southern Ocean: The SCAR SO-CPR Survey (1991—2008). Polar Science, 4(2), 353—385. https://doi.org/10.1016/j.polar.2010.03.004
  17. Nishibe, Y., & Ikeda, T. (2007). Vertical distribution, population structure and life cycles of four oncaeid copepods in the Oyashio region, western subarctic Pacific. Marine Biology, 150, 609—625. https://doi.org/10.1007/s00227-006-0382-5
  18. Palmer Station Antarctica LTER, & Waite,N. (2022). Merged discrete water-column data from annual PAL LTER field seasons at Palmer Station, Antarctica, from 1991 to 2021. (ver 1.) Environmental Data Initiative. https://doi.org/10.6073/pasta/7358be99bd7ec1c73293893defb289d3
  19. Park, T. (1994). Taxonomy and distribution of the marine calanoid copepod family Euchaetidae. Bulletin of the SCRIPPS Institution of Oceanography University of Calofornia San Diego, 29, 204.
  20. Pasternak, A. F., & Schnack-Schiel, S. B. (2007). Feeding of Ctenocalanus citer in the eastern Weddell Sea: low in summer and spring, high in autumn and winter. Polar Biology, 30, 493—501. https://doi.org/10.1007/s00300-006-0208-4
  21. Pond, D. W., & Ward, P. (2011). Importance of diatoms for Oithona in Antarctic waters. Journal of Plankton Research, 33(1), 105—118. https://doi.org/10.1093/plankt/FBQ089
  22. Schnack-Schiel, S. B., & Hagen, W. (1994). Life cycle strategies and seasonal variations in distribution and population structure of four dominant calanoid copepod species in the eastern Weddell Sea, Antarctica. Journal of Plankton Research, 16(11), 1543—1566.
  23. Stammerjohn, S. E., Martinson, D. G., Smith, R. C., & Iannuzzi, R. A. (2008). Sea ice in the western Antarctic Peninsula region: Spatio-temporal variability from ecological and climate change perspectives. Deep-Sea Research II: Topical Studies in Oceanography, 55(18—19), 2041—2058. https://doi.org/10.1016/j.dsr2.2008.04.026
  24. Steinberg, D. K., Ruck, K. E., Gleiber, M. R., Garzio, L. M., Cope, J. S., Bernard, K. S., Stammerjohn, S. E., Schofield, O. M. E., Quetin, L.B., & Ross, R.M. (2015). Long-term (1993—2013) changes in macrozooplankton off the Western Antarctic Peninsula. Deep-Sea Research II: Oceanographic Research Papers, 101, 54—70. http://doi.org/10.1016/j.dsr.2015.02.009
  25. Takahashi, K. T., & Hosie, G. W. (2020). Report on the status and trends of Southern Ocean zooplankton based on the SCAR Southern Ocean continuous plankton recorder (SO-CPR) survey. https://archimer.ifremer.fr/doc/00705/81669/
  26. Volkov, A. (2008). Metodika sbora i obrabotki planktona i prob po pitaniju nektona (poshagovye instrukcii). [Methods of collection and processing of plankton and nekton feeding samples (step-by-step instructions)]. Izvestiya TINRO, 154, 405—416.
  27. Ward, P., Atkinson, A., Schnack-Schiel, S. B., & Murray, A.W. A. (1997). Regional variation in the life cycle of Rhincalanus gigas (Copepoda: Calanoida) in the Atlantic Sector of the Southern Ocean — re-examination of existing data (1928 to 1993). Marine Ecology Progress Series, 157, 261—275.
  28. Yamaguchi, A., Ikeda, T., & Hirakawa, K. (1999). Diel vertical migration, population structure and life cycle of the copepod Scolecithricella minor (Calanoida: Scolecitrichidae) in Toyama Bay, southern Japan Sea. Plankton Biology and Ecology, 46(1), 54—61.
  29. Żmijewska, M. I., Bielecka, L., & Grabowska, A. (2000). Seasonal and diel changes in the vertical distribution in relation to the age structure of Microcalanus pygmaeus Sars and Ctenocalanus citer Bowman & Heron, (Pseudocalanidae, Copepoda) from Croker Passage (Antarctic Peninsula). Oceanologia, 42(1), 89—103.